© ΑΠΑΓΟΡΕΥΕΤΑΙ η αναδημοσίευση και αναπαραγωγή οποιωνδήποτε στοιχείων ή σημείων του e-περιοδικού μας, χωρίς γραπτή άδεια του υπεύθυνου π. Παναγιώτη Καποδίστρια (pakapodistrias@gmail.com), καθώς αποτελούν πνευματική ιδιοκτησία, προστατευόμενη από τον νόμο 2121/1993 και την Διεθνή Σύμβαση της Βέρνης, κυρωμένη από τον νόμο 100/1975.

Άγραφα (6) Αμερική (25) Αφιερώματα (6) Γιώργος Καρρής (10) Γρεβενά (1) Ειδήσεις για το Περιβάλλον (24) Εκδόσεις (19) Ελαιο-σώματα (12) Επικαιρότητα (28) Ζάκυνθος και Περιβάλλον (212) Ζωές εφήμερες (μικρά videos π. Π. Κ.) (10) Θρησκεία και Περιβάλλον (280) Κείμενα π. Παναγιώτη Καποδίστρια (39) Κέντρο Λόγου ΑΛΗΘΩΣ (22) Κερκίνη (1) Κορινθία (1) Κρίσεις για τα "Κεφάλαια Θεολογίας του Περιβάλλοντος" (7) Λίμνη Πλαστήρα (6) Λογοτεχνία (2) Μοναχισμός και Περιβάλλον (9) Μουσεία Φύσης (15) Μουσική (2) Οικολογικά Συνέδρια (38) Οικολογικές δράσεις Βατικανού (5) Πρωτοβουλίες Οικουμενικού Πατριάρχη (207) Πυρκαγιές 2007 (13) Πυρκαγιές 2009 (6) Πυρκαγιές 2017 (10) Πυρκαγιές 2018 (9) Πυρκαγιές 2019 (1) Σεισμοί (2) Στίγματα (61) Στροφάδια (20) Ταινίες οικολογικές (13) ΤΕΙ Ζακύνθου (10) Το Η΄ Οικολογικό Συμπόσιο στον Μισισιπή (22) Υμνολογία Οικολογική (3) Φύση Ιορδανίας (5) Φύση Κιέβου (4) ΦωτοNatura (186) Ώρα της Γης (5) AfricaNatura (21) Greener Attica 2018 (9) Halki Summit 2012 (6) Halki Summit 2015 (5) Halki Summit 2019 (5)

31.8.19

Η Γιορτή Οικολογίας 2019 του "Αληθώς" και η οικολογική συμπεριφορά των Οσίων Ιακώβου και Αμφιλοχίου


Το Κέντρο Λόγου της Ενορίας Μπανάτου “ΑΛΗΘΩΣ”, επιμένοντας ποιοτικά, συνεχίζει τις μορφωτικές συνάξεις του, για ένατο συνεχές έτος, κατά το αρχόμενο ακαδημαϊκό έτος 2019-2020.

Η επίσημη αρχή της νέας περιόδου πολιτισμικών δράσεων (επειδή η πρώτη έγινε με τα Εγκαίνια μιας νεόδμητης αίθουσας Βιβλιοθήκης, σε συνδυασμό με Έκθεση Φωτογραφίας, στις 9.8.2019) πραγματοποιήθηκε το δειλινό της Παρασκευής, 30ής Αυγούστου 2019 στο πλάτωμα μπροστά στο πανηγυρίζον μικρό Παρεκκλήσιο της Παλαιάς Βλαχέραινας Μπανάτου, το οποίο τιμάται επ' ονόματι της Αγίας Ζώνης.

Η συγκεκριμένη σύναξη ήταν στην ουσία Γιορτή Οικολογίας, στο πλαίσιο της 1ης Σεπτεμβρίου - Εκκλησιαστικής Πρωτοχρονιάς και καθιερωθείσης από το Οικουμενικό Πατριαρχείο ως Ημέρας Προσευχών για το Φυσικό Περιβάλλον. 

Παρόντες ήταν ο Σεβ. Μητροπολίτης Δωδώνης κ. Χρυσόστομος, ο οικείος Μητροπολίτης Σεβ. Ζακύνθου κ. Διονύσιος Δ΄, ο Καθηγούμενος της Μονής Στροφάδων και Αγίου Διονυσίου Αρχιμανδρίτης Διονύσιος Λιβέρης, ο οποίος έφερε ολοπρόθυμα στην ομήγυρη για προσκύνημα την αργυρόγλυπτη λειψανοθήκη με το σεπτό Χέρι του Αγίου Διονυσίου, πολλοί Ιερείς και πλήθος κόσμου, φιλαγίων και θιασωτών του “Αληθώς”. 

Κατ' αρχήν έγινε Αρχιερατικός Αγιασμός με το Χέρι του Αγίου, ακολούθως δε αναπέμφθηκε Ειδική Δέηση υπέρ του Φυσικού Περιβάλλοντος, η οποία έχει ποιηθεί από ετών στην Ιερά Μητρόπολη Ζακύνθου, για να ψάλλεται σε ανάλογες Ακολουθίες, με την ευκαιρία μάλιστα της Εκκλησιαστικής Ημέρας Περιβάλλοντος (1/9).

Τέλος, έγινε γλαφυρή Ομιλία του Σεβ. Μητροπολίτου κ. Διονυσίου Δ΄, με το εξόχως ενδιαφέρον θέμα: «Οι νέοι Όσιοι Ιάκωβος ο εν Ευβοία και Αμφιλόχιος ο εν Πάτμω σεβόμενοι το φυσικό περιβάλλον ως ποίημα του Δημιουργού Θεού». 

Μεταξύ άλλων ο Μητροπολίτης τόνισε: “[...] Ο Θεός, αξιοποιώντας κάθε στοιχείο της φύσης για να υπενθυμίζει στο πλάσμα του την καταγωγή του και την ανάγκη να επιστρέψει και πάλι πλησίον Του, τοποθέτησε στη φύση τους λόγους των όντων. Πίσω δηλαδή από καθετί υπάρχει ο δημιουργικός λόγος του Θεού, τον οποίον ο άνθρωπος μπορεί να διαπιστώσει, καθώς αγωνίζεται πνευματικά, καθαίρεται και έτσι καθίσταται ικανός να αναγνωρίσει τη θεϊκή παρουσία. [...]”. 

Ακολούθως ο Σεβ. Ομιλητής ανέφερε στιγμιότυπα οικολογικής ευαισθησίας των νεοφανών Οσίων Ιακώβου και Αμφιλοχίου, όπως, παραδείγματος χάριν: “[...] Ο νεοδιακηρυχθείς Όσιος Αμφιλόχιος, ο εν Πάτμω, έβαζε ως επιτίμιο στα πνευματικά παιδιά του να φυτέψουν δέντρα και να τα φροντίζουν μέχρι να μεγαλώσουν. Με αυτόν τον τρόπο μετέτρεψε σε καταπράσινο τόπο το βραχώδες περιβάλλον της νήσου Πάτμου. Συνήθιζε μάλιστα να λέει ότι η αγάπη είναι η λύση της οικολογικής κρίσης. Αλλά και ο Άγιος Ιάκωβος φύτευε προσωπικά δέντρα και σπόρους γύρω από το μοναστήρι, ενώ δεν παρέλειπε να δίνει σπόρους στα πνευματικά παιδιά του, για να τους φυτεύουν κι έτσι να βοηθούν στην αύξηση του πρασίνου. [...]”. 

Και κατέληξε ως εξής ο Σεβ. κ. Διονύσιος: “[...] Οι Άγιοι αυτοί, όπως όλοι οι Άγιοι, προτείνουν ως τρόπο ζωής την ειρηνική συνύπαρξη ανθρώπου και φύσης, μέσα από τον αγώνα του ανθρώπου για κάθαρση και εξαγιασμό. Εκείνος, ο οποίος προσπαθεί ν’ ανέλθει προς την ουράνια Βασιλεία του Θεού, δεν μπορεί παρά να σέβεται και να προστατεύει όλα τα δημιουργήματά του Θεού, με πρώτο και κύριο την υλική δημιουργία. Εξάλλου, ο άνθρωπος είναι μικρόκοσμος φέροντας επάνω του στοιχεία τόσο του υλικού όσο και του πνευματικού κόσμου. [...]”. 

Πριν από το τέλος της γιορτής, ο Σεβ. Δωδώνης κ. Χρυσόστομος, αφού συνεχάρη τον υπεύθυνο του “Αληθώς”, Πρωτοπρεσβύτερο του Οικουμενικού Θρόνου Παναγιώτη Καποδίστρια, για τις πρωτοβουλίες και δράσεις του Κέντρου Λόγου, υπενθύμισε ότι συμπληρώνονται τριάντα (30) χρόνια αφότου το Φανάρι στρατεύτηκε σε οικολογική δραστηριοποίηση, αρχής γενομένης το 1989 με τον μακαριστό Οικουμενικό Πατριάρχη Δημήτριο, του δε σημερινού Πατριάρχου Βαρθολομαίου συνεχίζοντος τον αγώνα ανάπτυξης οικολογικής συνειδήσεως, ούτως ώστε ο ίδιος έχει εξονομασθεί “Πράσινος Πατριάρχης”.

[Φωτογραφίες: Ιωάννης Πορφύριος Καποδίστριας]


































































30.8.19

Μήνυμα Οικουμενικού Πατριάρχη για την Εκκλησιαστική Ημέρα Περιβάλλοντος (1.9.2019) [Ukrainian]


+ Варфоломій,
Милістю Божою Архієпископ Константинопольський,
Нового Риму і Вселенський Патріарх,
Всій повноті Церкви,
Благодать, мир і милість
Від Творця всього творіння
Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. 

Дорогі собрати архієреї та чада в Господі,

З добротою і милістю всемогутнього Бога сьогодні відзначається 30-річчя з часу, коли Свята Велика Церква Христова встановила свято Індикту, першого дня церковного року як «день охорони навколишнього середовища». Ми не лише звертали увагу наших православних вірних, і не просто віруючих християн чи навіть представників інших релігій, але й політичних лідерів, екологів та інших вчених, а також інтелігенції та всіх людей доброї волі, що прагнуть зробити свій внесок.

Екологічна діяльність Вселенського патріархату послужила натхненням для богослов’я задля чільного просування істини християнської антропології та космології, євхаристійного світогляду та трактування творіння, а також духу православного аскетизму як основи для розуміння причини та відповіді на екологічну кризу. Бібліографія, пов’язана з богословською екологією чи екологічного богослов’я, є обширною і, в цілому, є чудовим православним свідком перед основними викликами сучасного людства та земного життя. Занепокоєння екологічною кризою, глобальними вимірами та наслідками гріха – цього відчужувального внутрішнього «перетворення цінностей» у людстві – вивели на поверхню зв’язок між екологічними та соціальними питаннями, а також необхідність їх спільного вирішення. Мобілізуючі сили для захисту цілісності творення та соціальної справедливості є взаємопов’язаними та нероздільними діями.

Інтерес Вселенського патріархату до захисту творіння не виник як реакція чи внаслідок сучасної екологічної кризи. Останнє було лише мотивацією та приводом для Церкви висловлювати, розвивати, проголошувати та пропагувати свої екологічні принципи. Основа невмирущої турботи про природне середовище Церкви полягає в її еклезіологічній ідентичності та богослов’ї. Повага та турбота про творіння – це вимір нашої віри, змісту нашого життя в Церкві та як Церкві. Саме життя Церкви – це «досвідчена екологія», прихильна повага та турбота про творення та джерело її екологічної діяльності. По суті, інтерес Церкви до охорони навколишнього середовища – це поширення Святої Євхаристії у всіх вимірах її стосунків до світу. Літургійне життя Церкви, подвижницький етос, душпастирське служіння та досвід хреста і воскресіння з боку віруючих, незгасне бажання вічності: все це включає в себе спілкування людей, для яких природна реальність не може бути зведена до об’єкта або корисної матерії, що слугує для задоволення потреб людини чи людства; навпаки, ця реальність розглядається як діяння, вчинок справи особистого Бога, який закликає нас поважати і захищати, тим самим даруючи нам Його «співпрацівників», «управителів», «опікунів» і «священиків» творіння щоб виховувати з нею євхаристійні стосунки.

Турбота про природне середовище – це не додаткова діяльність, а важливе вираження церковного життя. Вона носить не світський, а скоріше чисто церковний характер. Це «богослужбове служіння». Усі ініціативи та діяльність Церкви є «прикладною еклезіологією». У цьому сенсі богословська екологія не стосується лише розвитку екологічної свідомості або відповіді на екологічні проблеми на основі принципи християнської антропології та космології. Навпаки, вона передбачає оновлення цілого творіння в Христі, як це реалізується і переживається у Святій Євхаристії, що є зображенням і передбаченням есхатологічної повноти Божественної ікономії в славословній цілісності і світлій пишності небесного Царства.

Найпочесніші браття та найулюбленіші чада в Господі,

Екологічна криза виявляє, що у нашому світі все пов’язане, що наші проблеми є глобальними та спільними. Для вирішення цих викликів нам потрібна багатошарова мобілізація, спільна згода, напрямок та дії. Для людства немислимо усвідомлювати гостроту проблеми і все ж продовжувати перебувати у забутті. Хоча в останні десятиліття домінуюча модель економічного розвитку в умовах глобалізації – висвітлення фетишизму фінансових маркерів та збільшення фінансового прибутку – загострила екологічні та економічні проблеми, все ще широко поширене уявлення про те, що «немає іншої альтернативи», що невідповідність жорсткій логіці обґрунтованості світової економіки призведе до нестримних соціальних та фінансових ситуацій. Таким чином, будь-які альтернативні форми розвитку, поряд із силою соціальної солідарності та справедливості, недооцінені та підірвані.

З нашого боку, ми зобов’язані вжити більше заходів щодо застосування екологічних та соціальних наслідків нашої віри. Надзвичайно важливо, щоб наші єпархії та митрополії, а також багато наших парафій та священних монастирів сприяли розвитку ініціатив та заходів з охорони навколишнього середовища, а також різноманітних програм екологічної освіти. Ми повинні звернути особливу увагу на християнське становлення нашої молоді, щоб воно могло функціонувати як область вирощування та розвитку екологічного етосу та солідарності. Дитинство та юність є особливо сприйнятливими життєвими фазами для екологічної та соціальної чуйності. Усвідомлюючи актуальність екологічної освіти, Вселенський патріархат присвятив третій у своїй серії міжнародних самітів на Халкі темі «Богословська освіта та екологічна обізнаність» (Стамбул, 31 травня по 4 червня 2019 року) з метою включення екології та екологічної обізнаності в навчальну програмаму богословських шкіл та семінарій. Вирішення великих викликів нашого світу неможливе без духовної орієнтації.

На закінчення, ми бажаємо всім Вам сприятливого і благословенного церковного року, наповненого ділами приємними Богові. Ми запрошуємо світлих дітей Матері Церкви у всьому світі молитися за цілісність творення, бути стійкими та доброчинними у кожному аспекті їхнього життя, прагнути до захисту природного середовища, а також до сприяння миру та справедливості. І ми ще раз проголошуємо істину, що справжнього прогресу не може бути, коли страждають «дуже добрі» творіння та людина, створена за образом і подобою Божою. Нарешті, заступництвом першої серед святих Богородиці «Паммакарістос», ми закликаємо на Вас життєдайну благодать і безмежну милість Творця і Подателя всякого творіння.

1 вересня 2019р.

† Константинопольський Варфоломій,
палкий молитовник перед Богом за всіх Вас

Μήνυμα Οικουμενικού Πατριάρχη για την Εκκλησιαστική Ημέρα Περιβάλλοντος (1.9.2019) [Español]


+BARTOLOMÉ

Por la misericordia de Dios

Arzobispo de Constantinopla-Nueva Roma y Patriarca Ecuménico

A toda la plenitud de la iglesia
 Gracia, 
paz y misericordia del creador de toda la creación
Nuestro Señor, Dios y Salvador Jesu cristo


Queridos hermanos Jerarcas y amados hijos en el Señor,

Con la bondad y la gracia del Dios todopoderoso, hoy se cumple el 30 aniversario desde que la Santa Gran Iglesia de Cristo estableció la fiesta de la Indicción y el primer día del año eclesiástico como "el día de la protección del medio ambiente". No nos dirigimos solamente a fieles ortodoxos, ni tampoco a creyentes cristianos o incluso representantes de otras religiones, sino también líderes políticos, ambientalistas y otros científicos, así como intelectuales y todas las personas de buena voluntad, que buscan su contribución. Las actividades ecológicas del Patriarcado Ecuménico sirvieron de inspiración para que la teología avanzara prominentemente la verdad de la antropología y cosmología cristianas, la cosmovisión eucarística y el tratamiento de la creación, junto con el espíritu del ascetismo ortodoxo como base para comprender la razón y la respuesta a la crisis ecológica. La bibliografía relacionada con la ecología teológica o la teología ecológica es extensa y, en general, constituye un admirable testimonio ortodoxo ante los principales desafíos de la humanidad contemporánea y la vida terrenal. La preocupación por la crisis ecológica y por las dimensiones globales y las consecuencias del pecado, de esta "inversión de valores" alienante interna en la humanidad, trajo a la superficie la conexión entre los problemas ecológicos y sociales, así como la necesidad de abordarlos conjuntamente. Las fuerzas movilizadoras para la protección de la integridad de la creación y para la justicia social son acciones interconectadas e inseparables.

El interés del Patriarcado Ecuménico por la protección de la creación no surgió como reacción o como resultado de la crisis ecológica contemporánea. Este último fue simplemente la motivación y la ocasión para que la Iglesia exprese, desarrolle, proclame y promueva sus principios ecológicos. El fundamento de la preocupación no disminuida de la Iglesia por el medio ambiente natural reside en su identidad y teología eclesiológicas. El respeto y el cuidado por la creación son una dimensión de nuestra fe, el contenido de nuestra vida en la Iglesia y como Iglesia. La vida misma de la Iglesia es "una ecología experimentada", un respeto aplicado y cuidado por la creación, y la fuente de sus actividades ambientales. En esencia, el interés de la Iglesia por la protección del medio ambiente es la extensión de la Sagrada Eucaristía en todas las dimensiones de su relación con el mundo. La vida litúrgica de la Iglesia, el espíritu ascético, el servicio pastoral y la experiencia de la cruz y la resurrección por los fieles, el deseo insaciable de la eternidad: todo esto comprende una comunión de personas para las cuales la realidad natural no puede reducirse a un objeto o materia útil para satisfacer las necesidades de un individuo o humanidad; en contraste, esta realidad es considerada como un acto, de hecho el trabajo de un Dios personal, que nos llama a respetarlo y protegerlo, convirtiéndonos así en sus "compañeros de trabajo", "mayordomos", "guardianes" y "sacerdotes" de la creación para cultivar una relación eucarística con ella.

El cuidado del medio ambiente natural no es una actividad adicional, sino una expresión esencial de la vida de la iglesia. No tiene un carácter secular, sino más bien puramente eclesiástico. Es un "ministerio litúrgico". Todas las iniciativas y actividades de la Iglesia son "eclesiología aplicada". En este sentido, la ecología teológica no se refiere simplemente al desarrollo de una conciencia ecológica o la respuesta a problemas ecológicos sobre la base de los principios de la antropología y cosmología cristiana. Por el contrario, implica la renovación de toda la creación en Cristo, tal como se realiza y experimenta en la Sagrada Eucaristía, que es una imagen y un anticipo de la plenitud escatológica de la Economía Divina en la totalidad doxológica y el esplendor luminoso del reino celestial


Hermanos honorables e hijos amados en el Señor,

La crisis ecológica revela que nuestro mundo comprende un todo integral, que nuestros problemas son globales y compartidos. Para enfrentar estos desafíos, requerimos una movilización multicapa, un acuerdo común, dirección y acción. Es inconcebible que la humanidad reconozca la gravedad del problema y, sin embargo, continúe comportándose en el olvido. Si bien en las últimas décadas el modelo dominante de desarrollo económico en el contexto de la globalización, destacando el fetichismo de los marcadores financieros y el aumento de las ganancias financieras, ha exacerbado los problemas ecológicos y económicos, la idea aún prevalece ampliamente de que "no hay otra alternativa" y que no ajustarse a la lógica de validez rígida de la economía mundial conducirá a situaciones sociales y financieras desenfrenadas. Por lo tanto, cualquier forma alternativa de desarrollo, junto con el poder de la solidaridad social y la justicia, se pasa por alto y se socava.

Por nuestra parte, sin embargo, estamos obligados a asumir mayores medidas para la aplicación de las consecuencias ecológicas y sociales de nuestra fe. Es extremadamente vital que nuestras arquidiócesis y metrópolis, así como muchas de nuestras parroquias y monasterios sagrados, hayan fomentado iniciativas y actividades para la protección del medio ambiente, pero también diversos programas de educación ecológica. Debemos prestar especial atención a la formación cristiana de nuestra juventud, para que pueda funcionar como un área de cultivo y desarrollo de un espíritu ecológico y solidario. La niñez y la adolescencia son fases de vida particularmente susceptibles a la capacidad de respuesta ecológica y social. Consciente de la urgencia de la educación ambiental, el Patriarcado Ecuménico dedicó el Tercero en su serie de Cumbres internacionales de Halki al tema de “Educación teológica y conciencia ecológica” (Estambul, 31 de mayo al 4 de junio de 2019) con miras a incorporar la ecología y el medio ambiente. Sensibilización sobre programas y planes de estudio de escuelas y seminarios teológicos. La solución a los grandes desafíos de nuestro mundo es inalcanzable sin orientación espiritual.

En conclusión, les deseamos a todos un año eclesiástico favorable y bendecido, lleno de obras que agraden a Dios. Invitamos a los niños radiantes de la Iglesia Madre de todo el mundo a rezar por la integridad de la creación, ser sostenibles y caritativos en todos los aspectos de sus vidas, luchar por la protección del medio ambiente natural, así como por la promoción de la paz y la justicia. Y proclamamos una vez más la verdad de que no puede haber un progreso genuino, cuando la creación "muy buena" y la persona humana hecha a imagen y semejanza de Dios sufren. Finalmente, a través de la intercesión de la Santísima Madre de Dios, primera entre los santos, invocamos sobre vosotros la gracia vivificante y la infinita misericordia del Creador y Proveedor de todos.


1 de septiembre de 2019

✠ Bartolomé de Constantinopla
 
Vuestro ferviente suplicante ante Dios

Μήνυμα Οικουμενικού Πατριάρχη για την Εκκλησιαστική Ημέρα Περιβάλλοντος (1.9.2019) [Русский]


+ В А Р Ф О Л О М Е Й
МИЛОСТЬЮ БОЖИЕЙ АРХИЕПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ,
НОВОГО РИМА И ВСЕЛЕНСКИЙ ПАТРИАРХ
ВСЕЙ ПОЛНОТЕ ЦЕРКВИ БЛАГОДАТЬ, МИР И МИЛОСТЬ
ОТ СОЗДАТЕЛЯ ВСЕГО ТВОРЕНИЯ ГОСПОДА 
И БОГА И СПАСА НАШЕГО ИИСУСА ХРИСТА

* * * 

Возлюбленные братья Иерархи и чада о Господе!

Благоволением и благодатью всещедрого Бога сегодня исполняется тридцать лет со дня, когда Святая Великая Церковь Христа провозгласила праздник Индикта и первый день церковного года «днем защиты окружающей среды». Это благословенное начинание принесло богатые плоды. Мы обратились не только к православным верующим, и не только к христианам или представителям других религий, но также и к политическим лидерам, экологам и другим ученым, к интеллигенции и ко всем людям доброй воли, стремящимся внести свой вклад.

Экологическая деятельность Вселенского Патриархата послужила стимулом для развития богословия, выдвигающего на первый план истину христианской антропологии и космологии, евхаристическое видение и евхаристическое обращение с творением, а также дух православного аскетизма как основу для понимания как причин, так и путей выхода из экологического кризиса. Библиография по «богословской экологии», или «экологическому богословию», обширна и в целом представляет собой замечательное православное свидетельство перед лицом основных вызовов современного человечества и жизни планеты. Озабоченность экологическим кризисом в его глобальных аспектах и последствиями греха — этого отчуждающего внутреннего «изменения ценностей» в человечестве — выявила связь между экологическими и социальными проблемами, а также необходимость совместного подхода к ним. Мобилизация сил как для защиты целостности творения, так и социальной справедливости представляет собой взаимосвязанные и неразделимые действия.

Интерес Вселенской Патриархии к защите творения возник не как реакция на современный экологический кризис, и этот интерес не является ее изобретением. Кризис стал лишь стимулом и поводом для Церкви выразить, развивать, провозглашать и продвигать свои принципы бережного отношения к окружающей среде. Основа неослабевающей заботы Церкви о природе лежит в ее экклезиологической идентичности и богословии. Уважение и защита творения есть аспект нашей веры, содержание нашей жизни и в Церкви, и как Церкви. Сама жизнь Церкви — это «жизненная экология», деятельное уважение и забота о творении и источник ее природоохранной деятельности. По сути, интерес Церкви к защите окружающей среды есть проекция Божественной Евхаристии во всех аспектах ее отношения к миру. Литургическая жизнь Церкви, аскетический дух, пастырское служение и переживание креста и воскрешения верующими, неутолимое стремление к вечности — составляют общину людей, для которых окружающая действительность не может быть сведена к объекту или полезному материалу для удовлетворения потребностей индивидуума и человечества; напротив, эта дейстивтельность рассматривается как акт, творение, создание личностного Бога, Который призывает нас уважать и защищать ее,  тем самым делая нас Своими «соработниками», «правителями», «хранителями» и «священниками» творения, развивая в человеке евхаристическое отношение к творению.

Забота об окружающей среде — не некий довесок к деятельной церковной жизни, а выражение самой ее сути. Она, забота, носит не светский, а чисто церковный характер: это есть — «литургическое служение». Все инициативы и действия Церкви являются «имплементацией экклезиологии». В этом смысле богословская экология сводится не только к развитию экологической чуткости и решению экологических проблем на основе принципов христианской антропологии и космологии, но  простирается на обновление во Христе всего творения, как это осуществляется и переживается в Святой Евхаристии, которая является прообразом и предвкушением эсхатологической полноты Божественного Устроения в доксологической целостности и великолепии небесного царства.

Честнейшие братья и возлюбленные чада о Господе,

Экологический кризис показывает, что наш мир представляет собой единое целое и что наши проблемы являются глобальными и общими. Для решения этих задач нам необходима всесторонняя мобилизация, общее согласие, общая целенаправленность и общие действия. Немыслимо, чтобы человечество, осознавая серьезность проблемы, продолжало бы жить без внимания к ней. В последние десятилетия доминирующая модель экономического развития в контексте глобализации, в погоне за финансовыми показателями и увеличением финансовой прибыли обострила экологические и экономические проблемы, и одновременно широко распространилось мнение, что якобы «иного альтернативного выбора не существует» и что несоответствие жестким принципам мировой экономики приведет к неконтролируемым социальным и финансовым процессам. Таким образом игнорируются и дискредитируются любые альтернативные формы развития и потенциалы социальной солидарности и справедливости.

Однако мы со своей стороны обязаны принять более серьезные меры по практическому применению экологических и социальных постулатов нашей веры. Чрезвычайно важно, чтобы наши архиепископии и митрополии, наши многочисленные приходы и священные монастыри способствовали инициативам и мероприятиям по защите окружающей среды, а также различным программам экологического образования. Мы должны обратить особое внимание на христианское воспитание нашей молодежи, — как важную область для культивирования и развития экологического сознания и солидарности. Детство и юность являются особенно восприимчивыми фазами жизни в формировании экологической и социальной ответственности. Вселенский Патриархат, осознавая актуальность экологического образования и продолжая серию семинаров по данной теме, посвятил третью международную Халкийскую конференцию «Богословию и Экологии» (31 мая — 4 июня 2019 г.), целью которой было включение предметов экологии и экологического образования в программы обучения богословских школ. Решение великих проблем человечества недостижимо вне духовной плоскости.

В заключение мы желаем всем вам благоприятного и благословенного церковного года, исполненного богоугодными делами, призывая же светозарных чад Матери-Церкви по всей вселенной молиться за сохранение творения, чтобы жили они с любовью и к творению, и к собратиям во всех аспектах своей жизни, подвизаясь ради защиты окружающей среды и укрепления мира и справедливости, провозглашая еще раз истину о том, что не может быть подлинного прогресса, если страждет «доброе зело» создание и человек, созданный по образу и подобию Божьему. Призываем на вас, предстательством Первосвятой Богородицы «Паммакаристы», животворящую благодать и бескрайнюю милость Создателя и Промыслителя всей твари.

1 сентября 2019 года
Константинопольский
пламенный к Богу молитвенник о всех вас

Μήνυμα Οικουμενικού Πατριάρχη για την Εκκλησιαστική Ημέρα Περιβάλλοντος (1.9.2019) [korean]


새로마 콘스탄티노플의 대주교, 세계 총대주교인 저 바르톨로메오스는
온 피조세계의 창조자이신 우리 주 하느님 구세주 예수 그리스도의 은총과 평화와 자비가
온 교회에 함께 하길 빕니다.

주님 안에서 존경하는 형제와 사랑하는 자녀 여러분,

오늘 우리는 그리스도의 거룩하고 위대한 교회가 교회력의 시작인 9월 1일을 “환경보호의 날”로 제정한 지 30주년을 맞이하게 되었습니다. 이는 지극히 너그러우시고 선하신 하느님의 은총입니다. 우리는 그동안 정교회 신자, 그리고 타교파 그리스도인과 타종교 대표자뿐만 아니라, 정치 지도자, 환경 운동가, 과학자, 모든 분야의 지식인을 비롯하여 선의를 가진 모든 사람에게 이 제안에 호응하여 나서줄 것을 호소해왔습니다. 

세계총대주교의 생태계 보호활동은 신학에 영감을 주었고, 그리스도교 인간학과 우주론의 진리, 감사의 성만찬에 비추어 이해된 세계관, 피조세계에 대한 마땅한 대우, 정교회의 금욕적 정신 등을 생태적 위기의 참된 원인을 이해하게 해주는 근본 바탕으로 발전시켰습니다. 신학적 생태학 혹은 생태학적 신학과 관련된 문헌과 저작의 목록은 방대해졌고, 그것은 현대 인류의 삶에 제기되는 주요 도전들에 맞서는 정교회의 놀라운 증언입니다. 생태 위기, 죄악의 전 세계적인 차원과 그것의 결과, 인류를 소외시키는 “가치 전도” 등에 대한 관심은 생태 문제와 사회 문제 사이에 존재하는 연관성, 그리고 이 둘을 함께 다루어야 할 필요성을 강하게 부각시켰습니다. 피조세계의 온전한 보존과 사회 정의를 위해 힘을 모으는 것은 서로 긴밀하게 연결되어 있는 분리할 수 없는 활동입니다. 

피조세계 보호에 대한 세계총대주교의 관심은 현대의 생태 위기에 대한 반응이나 그 결과로부터 비롯된 것이 아닙니다. 현대의 생태 위기는 다만 교회가 자신의 친환경적인 원리를 표현하고 발전시키고 선포하고 증진시키는 동기와 기회를 제공해 주었을 뿐입니다. 자연환경에 대한 교회의 한결같은 관심은 교회의 정체성과 신학 그 자체에 토대를 두고 있습니다. 피조세계를 존중하고 보살피는 것은 우리 신앙의 한 차원이고, 교회 안에서 또 교회로서 살아가는 우리 자신의 삶의 한 내용입니다. 교회의 삶 자체가 “경험이 풍부한 생태학”이고, 피조세계에 대한 존중과 보호의 적용이며, 교회의 환경 보호 활동의 원천입니다. 피조세계 보호에 대한 교회의 관심은 본질적으로 교회가 세계와 맺고 있는 모든 차원으로 감사의 성찬만을 확장시키는 것입니다. 교회의 전례 생활, 금욕적 기풍, 사목적 봉사, 신자들이 경험하는 십자가와 부활의 삶, 영원한 삶에 대한 끊임없는 갈망, 이 모든 것은 인격들 간의 친교를 포함합니다. 그 인격들에겐, 자연 현실이 결코 하나의 대상 혹은 개인과 인류의 필요를 채워주는 유용한 물질로만 축소될 수는 없습니다. 오히려 이 자연 현실은 인격적 하느님의 사역, 행위, 작품으로 여겨지고, 하느님은 우리에게 이 자연현실을 존중하고 보호하라고 부르십니다. 그렇게 해서 우리로 하여금 자연과의 감사의 성만찬적인 관계를 진작시키는 하느님의 “동역자”, 피조세계의 “청지기”, “보호자”, “사제”가 되게 해주십니다. 

자연 환경을 돌보는 것은 교회의 삶에 추가로 덧붙여진 활동이 아니라 교회의 삶의 본질적 표현입니다. 그것은 세속적인 것이 아니라 순수하게 교회적인 성격을 가지는 “전례적 직무”입니다. 교회가 주도하는 모든 활동은 “교회론의 적용”입니다. 이런 의미에서, 신학적 생태학이 그리스도교 인간학과 우주론을 바탕으로 하여 환경문제에 대한 생태학적 자각 혹은 응답을 발전시키는 것과 관련된 것만은 아닙니다. 반대로 그것은 거룩한 감사의 성만찬에서 실현되고 표현되는, 온 피조세계의 그리스도 안에서 갱신과 관련됩니다. 거룩한 감사의 성만찬을 통해 우리는, 하늘 왕국의 영광과 찬란한 빛 안에서 완성될 하느님의 구원 경륜의 종말론적인 충만의 한 형상을 보고, 또 그것을 미리 맛봅니다.

주님 안에서 존경하는 형제와 친애하는 자녀여러분,

생태 위기는 우리 세계가 하나의 전체이고, 우리의 문제는 모두가 공유해야할 전지구적인 문제임을 드러내줍니다. 이러한 도전들에 맞서기 위해 우리는 다양한 층위의 동원, 공동의 합의와 방향과 행위를 필요로 합니다. 인류가 문제의 심각성을 인식하고도 여전히 짐짓 이를 망각하며 행동하길 지속하는 것은 결코 이해할 수 없는 일입니다. 최근 수십 년 동안 세계화의 맥락에서, 재정적 지표와 재정적 이익의 확대에만 초점을 둔 지배적인 경제 발전 모델은 생태적 경제적 문제를 악화시켰음에도, 그런 관념은 여전히 “다른 대안이 없다”거나, 세계 경제의 경직된 논리에 부합하지 않은 것은 걷잡을 수 없는 사회적 재정적 상황을 초래할 것이라는 식의 생각들을 우세하게 만들고 있고, 반면 사회적 연대와 정의의 능력에 의존하는 대안적 발전 형태는 쉽게 간과하고 약화시킵니다.

그러나 우리는 우리 신앙의 생태적, 사회적 중요성과 그 책임성을 더욱 막중하게 수용해야 할 의무가 있습니다. 그러므로 우리의 대교구, 교구, 지역성당, 수도원이 환경보호에서 주도적으로 활동하고 다양한 생태 교육 프로그램을 개발하는 것은 매우 중요합니다. 특히 그리스도 안에서 아동 청소년 청년들을 양육하고 교육하는 것에 특별한 관심을 기울여야 하고, 그래서 그들이 생태적 기풍과 연대의 진작과 발전에서 중요한 기능을 담당할 수 있게 해야 합니다. 아동기와 청소년기는 생태적 사회적 감수성 형성에서 매우 민감하고 결정적인 시기이기 때문입니다. 환경 교육의 긴급성을 자각한 세계총대주교청은 일련의 할키 국제 정상 회의 중 3번째 회의를 “신학 교육과 생태적 자각”(2019년 5월 31일 ~ 6월 4일)이라는 주제로 하여 생태학과 환경 문제의 자각을 신학교의 프로그램과 학과과목에 결합시킬 것을 목표로 삼아 개최한 바 있습니다. 우리 세계의 주된 도전을 극복하는 것은 영적인 방향 설정 없이는 결코 이를 수 없기 때문입니다.

마지막으로 우리는 새로운 전례력이 시작되는 이 한 해가, 여러분 모두에게, 하느님을 기쁘게 해드리는 일들로 가득한 복되고 유익한 해가 되길 바랍니다. 또 전세계에 퍼져있는 어머니 교회의 빛나는 자녀들이 피조세계의 온전함을 위해 기도하고, 모든 측면에서 지속가능하고 사랑이 넘치는 삶을 살아가며, 자연 환경 보호뿐만 아니라 평화와 정의를 증진시키기 위해 투쟁해 줄 것을 우리는 요청합니다. 하느님 보시기에 “참 좋은” 피조세계 그리고 하느님의 형상에 따라 닮아가도록 창조된 인간이 고통 받는다면, 거기에는 그 어떤 참다운 진보도 있을 수 없다는 진리를 우리는 다시 한 번 선언합니다. 끝으로 지극히 거룩하시고 복되신 성모님의 중보로, 온세상 만물의 공급자시며 창조주이신 우리 하느님이 여러분 모두에게 생명을 주는 은총과 무한한 자비를 베풀어주시길 기도드립니다. 

2019년 9월 1일
콘스탄티노플 세계총대주교가 여러분 모두를 위해 하느님께 기원하면서

Μήνυμα Οικουμενικού Πατριάρχη για την Εκκλησιαστική Ημέρα Περιβάλλοντος (1.9.2019) [français]


† Bartholomaios
 
par la grâce de dieu archevêque de constantinople, 
nouvelle rome, 
et patriarche œcuménique 

que la grâce, la paix et la miséricorde 
de notre seigneur, 
dieu et sauveur jésus christ, 
auteur de toute la création, 

soient avec tout le plérôme de l’église

Frères et enfants bien-aimés dans le Seigneur,

Par la grâce et la volonté de Dieu, il y a trente années aujourd’hui que la sainte Grande Église du Christ a consacré la fête de l’Indiction et premier jour du calendrier ecclésiastique comme « Journée de protection de l’environnement ». Cette initiative bénie a porté de nombreux fruits. Nous nous sommes adressés non seulement aux fidèles orthodoxes, non seulement aux chrétiens ou aux représentants d’autres religions, mais aussi à des personnalités politiques, à des spécialistes de l’environnement et à d’autres scientifiques, aux intellectuels et à toute personne de bonne volonté, demandant leur contribution. 

Les actions environnementales du Patriarcat œcuménique ont incité la théologie à mettre l’accent sur la vérité de l’anthropologie et cosmologie chrétienne, sur la conception et utilisation eucharistique de la création et sur l’esprit de l’ascétisme orthodoxe, en tant que base pour comprendre les causes du problème écologique et y faire face. La bibliographie concernant l’écologie théologique ou la théologie écologique est très riche ; dans son ensemble, elle constitue un remarquable témoignage orthodoxe destiné à relever les défis majeurs auxquels l’humanité contemporaine et la vie sur terre sont confrontées. L’examen soutenu du problème écologique, des dimensions et retombées cosmologiques du péché – ce « renversement de valeurs » aliénant pour l’homme – a montré que les problèmes environnementaux et sociaux sont associés et qu’il faut en faire une approche commune. S’engager pour la protection de l’intégrité de la création et pour la justice sociale sont des actions interdépendantes et indissociables.

L’intérêt que le Patriarcat œcuménique porte à la protection de la création n’a pas été suscité en tant que réaction à la crise écologique contemporaine, il n’en est pas issu. C’était simplement le prétexte et l’occasion pour que l’Église exprime, développe, proclame et mette en relief ses principes écophiles. La sollicitude stable de l’Église envers l’environnement naturel a pour fondement son identité ecclésiologique elle-même et sa théologie. Le respect et la protection de la création font partie intégrante de notre foi, constituent le fond de notre vie dans l’Église et en tant qu’Église. La vie même de l’Église est synonyme d’« écologie vécue », de respect réel et de soin de la création, source de ses actions écologiques. Fondamentalement, l’intérêt que l’Église porte à la protection de la création est un prolongement de la divine Eucharistie, dans toutes les dimensions du rapport qui la lie au monde. La vie liturgique de l’Église, sa morale ascétique, sa diaconie pastorale, le vécu fait de croix et de résurrection des fidèles, le désir inassouvi d’éternité, bref tout cela constitue une communauté de personnes pour laquelle la réalité naturelle n’est pas un objet matériel servant à satisfaire les besoins de l’individu et de l’humanité. C’est un acte, un fait, un ouvrage du Dieu personnel, lequel nous invite à le respecter et le protéger, en nous « associant à son œuvre », en devenant « gérants », « gardiens » et « officiants » de la création, à cultiver une relation eucharistique avec celle-ci.

Dans la vie de l’Église, le souci pour l’environnement naturel n’est pas une activité supplémentaire, mais une manifestation essentielle de celle-ci. Dépourvu de caractère séculier, il est purement ecclésial ; c’est un « service liturgique ». Toutes les initiatives et actions de l’Église sont de l’« écologie appliquée ». Dans cet esprit, l’écologie théologique ne consiste pas uniquement à développer une sensibilité écologique ni à résoudre les problèmes environnementaux sur la base des principes de l’anthropologie et cosmologie chrétienne. Elle s’étend aussi au renouveau en Christ de la création tout entière, telle que celle-ci est réalisée et vécue dans la divine Eucharistie, en tant qu’image et avant-goût de l’accomplissement eschatologique de la divine Économie dans la plénitude et lumière doxologique du Règne de Dieu.

Vénérables frères et enfants bien-aimés dans le Seigneur,

Le problème écologique révèle que notre monde constitue une unité, que nos problèmes sont universels et communs à tous. Pour faire face aux dangers, il faut, de toute part, se mobiliser, converger, faire route et agir ensemble. Il est inconcevable que tout en connaissant la gravité du problème, l’humanité continue à se comporter comme si elle n’en était pas au courant. Au cours des dernières décennies, le modèle de développement économique dominant dans le contexte de la globalisation avec, en plus, le fétischisme des indices économiques et la maximalisation du profit, a aggravé les problèmes écologiques et sociaux. Pourtant, d’aucuns sont d’avis qu’« il n’y a pas d’alternative » et que ne pas se conformer au déterminisme de l’économie conduirait à des situations sociales et économiques incontrôlables. Ce faisant, on ignore et on discrédite les formes de développement alternatives, ainsi que la force de la solidarité sociale et de la justice.

Pour notre part, nous devons nous engager davantage pour mettre en œuvre notre foi en en tirant les conséquences écologiques et sociales. Notons un fait significatif : nos archevêchés et diocèses métropolitains, plusieurs paroisses et monastères ont pris des initiatives écologiques et adopté des pratiques destinées à protéger l’environnement, et ont mis sur pied des programmes d’éducation environnementale. Il faut mettre l’accent sur l’éducation en Christ de la jeunesse, pour en faire un lieu de culture et de développement de morale écologique et de solidarité. L’enfance et l’adolescence sont des périodes de la vie humaine particulièrement propices à la sensibilisation écologique et sociale. Conscient de l’importance de l’éducation écologique, poursuivant la série des séminaires organisés en la matière, le Patriarcat œcuménique a consacré la Troisième « Conférence internationale de Halki pour la théologie et l’écologie », organisée en son siège (13 mai – 4 juin 2019) au thème de l’intégration dans les programmes des Facultés théologiques des cours et des programmes relatifs à l’écologie et à l’éducation écologique. La solution des problèmes majeurs s’avère impossible sans une orientation spirituelle.

En concluant la présente, nous souhaitons à tous une année ecclésiastique bonne et bénie, riche en ouvrages agréables à Dieu ; par ailleurs, nous appelons tous les enfants de lumière de l’Église Mère à prier pour l’intégrité de la création ; à vivre de manière amicale à l’environnement et au prochain dans toutes les dimensions de leur vie ; à lutter pour la protection de l’environnement naturel et pour la promotion de la paix et de la justice ; à proclamer une fois de plus la vérité qu’il n’y a pas de véritable progrès, lorsqu’on porte atteinte à la création « très bonne » et à l’être humain créé à l’image et à la ressemblance de Dieu. Ce faisant, nous invoquons sur vous, par l’intercession de la toute-Sainte Mère de Dieu Pammakaristos, la grâce dispensatrice de vie et l’infinie miséricorde du Créateur et Protecteur de toute la création.

1er septembre 2019
† 
Bartholomaios de Constantinople
votre fervent intercesseur devant Dieu.

Μήνυμα Μητροπολίτη Κιέβου και πάσης Ουκρανίας Επιφανίου για την Ημέρα Περιβάλλοντος (1.9.2019)


Επιμέλεια κειμένου: π. Παν. Καποδίστριας

Ο Προκαθήμενος της εν Ουκρανία νεοπαγούς Αυτοκέφαλης Ορθόδοξης Εκκλησίας, Μακ. Μητροπολίτης Κιέβου και πάσης Ουκρανίας Επιφάνιος, στοιχούμενος -με απόφαση της περί αυτόν Συνόδου- στην προσπάθεια του Οικουμενικού Θρόνου για την ευαισθητοποίηση αρχόντων και αρχομένων υπέρ του Φυσικού Περιβάλλοντος κι εκφράζοντας ομοήθεια προς τον προσφυώς εξονομασθέντα "Πράσινο Πατριάρχη" Βαρθολομαίο, εξαπέλυσε σήμερα Έκκληση για το Περιβάλλον, στο πλαίσιο της από πλήρους 30ετίας καθιερωθείσης Εκκλησιαστικής Ημέρας Περιβάλλοντος, την 1η Σεπτεμβρίου κάθε χρονιάς. 
     Στο Μήνυμα αυτό ο Προκαθήμενος Επιφάνιος μνημονεύει τις οικολογικού - θεολογικού ενδιαφέροντος πρωτοβουλίες του Φαναρίου, εστιάζοντας μάλιστα στις σχετικές αποφάσεις - συστάσεις της Αγίας και Μεγάλης Συνόδου (Κρήτη, 2016). Υπενθυμίζει, εξάλλου, ότι "ο Άγιος Ισαάκ ο Σύρος περιέγραψε το σύμπαν ως τον «ωκεανό της δημιουργικότητας» του Θεού Πατέρα, ο οποίος «με την συμπόνια Του φέρει τα πάντα, επισκέπτεται τα πάντα, φροντίζει τα πάντα και ελέγχει τα πάντα»" και ότι "η οικολογία αποτελεί αντικείμενο συνεχούς προσοχής και ανησυχίας για την Οικουμενική Ορθοδοξία". 
     Για να καταλήξει: "Και φέτος η Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας ενώνει στην κοινή προσευχή των Ορθοδόξων. Αυτή η προσευχή πρέπει να είναι η αρχή της συνεχούς θεολογικής αντανάκλασης και της πραγματικής συμμετοχής του κλήρου και των πιστών της αγίας Εκκλησίας μας στην προστασία του περιβάλλοντος και των διαφόρων περιβαλλοντικών πρωτοβουλιών μαζί με όλους τους ανθρώπους καλής θελήσεως."


Звернення Блаженнійшого Митрополита Епіфанія з нагоди Дня молитви за довкілля

Звернення
Митрополита Київського і всієї України Епіфанія,
Предстоятеля Православної Церкви України,
з нагоди Дня молитви за довкілля (1 вересня)

Улюблені у Христі брати і сестри!

Нині виповнюється 30 років від часу, коли з ініціативи блаженної пам’яті Вселенського Патріарха Димитрія було започатковано традицію з нагоди церковного новоліття (1/14 вересня) відзначати День молитви за довкілля. Нещодавно за рішенням Священного Синоду нашої Помісної Церкви таке відзначення встановлене і в Україні.

Знаємо, що все створіння разом зітхає і мучиться аж донині (Рим. 8: 22). Ці слова апостола Павла стали несподівано актуальними в наш час, коли мільйони людей разом з іншим створінням страждають від рукотворних катастроф та стихійних лих, спричинених людською жадобою і байдужістю.

Людина здатна не лише плюндрувати свою планету. Створіння з надією чекає з’явлення синів Божих, – говорить апостол Павло, – через яких воно буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих (Рим. 8: 19 – 21).

Оселивши людину у світі як у домі, Господь дав їй першу заповідь – піклуватись про Всесвіт (Бут. 1: 26 – 28). Згодом Творець постійно нагадував нащадкам Адама, що Він переймається не лише ними, а й рештою творіння. Так, врятувавши від Всесвітнього потопу родину Ноя і початки кожного виду тварин, Бог уклав завіт не лише з людьми, а й «з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними» (Бут. 9: 10). Пророкові Іоні Господь відкрив, що Він змилується над містом Ніневією не лише ради людей, а й ради худоби, що мешкає там (Іона 4: 11). У Новому Завіті Спаситель також підтверджував, що Він не лише дбає про людей, а й одягає славою польові квіти й дає їжу небесним птахам (Мф. 6: 26 – 30).

Забуття цього важливого виміру Одкровення віддаляє нас від осердя православної духовності. Святий Ісак Сирін описував Всесвіт як «океан творчості» Бога Отця, Який «у Своєму співчутті носить все, відвідує все, піклується про все і керує всім». Цю батьківську турботу Творця має наслідувати й людина, уподібнюючись Богові милістю до всього світу.

На думку преподобного, «милостиве серце» – це «горіння серця в людини про все створіння, про людей, про птахів, про тварин та про всіляке створіння». Вже давні святі попереджали нас про згубність споживацького ставлення до світу. Святитель Іоан Золотоустий навчав, що весь космос є даром Божим усьому людству, всі ресурси землі належать усім, і кожна людина має піклуватись про все створіння.

Екологія – об’єкт постійної уваги і турботи Вселенського православ’я. Святий і Великий собор Православної Церкви, що відбувся у 2016 році, засвідчив, що «сучасна екологічна криза виникла з духовних і етичних причин. Коріння її пов’язані з пожадливістю, жадібністю і егоїзмом, що призводить до нераціонального використання природних ресурсів, забруднення атмосфери шкідливими викидами та парникового ефекту. Християнський підхід до вирішення цієї проблеми вимагає від людини каяття в зловживанні природою, утримання й аскетичного етосу, який є протиотрутою проти надмірного споживацтва, й одночасно культивує в людині свідомість, що вона лише «домоупорядник», а не володар творіння. Церква не перестає підкреслювати, що майбутнє покоління має право на володіння природними благами, які нам довірив Творець». Саме цей собор проголосив 1 вересня днем молитви про охорону природного навколишнього середовища в усіх Помісних Церквах. І в цьому році до спільної всеправославної молитви долучається і наша Православна Церква України.

Ця молитва має стати початком постійних богословських роздумів і реальної участі духовенства і вірних нашої святої Церкви у збереженні довкілля та різноманітних екологічних ініціативах разом з усіма людьми доброї волі.

І нехай нам допомагає у цьому Господь, Який створив «і небо, і землю, і море, і все, що в них» (Діян. 4: 24)!

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України

30 серпня 2019 р.

28.8.19

Αρχή θ΄ κύκλου «Αληθώς»: Γιορτή Οικολογίας 2019 και η eco-θεολογία των Οσίων Ιακώβου και Αμφιλοχίου


Το Κέντρο Λόγου της Ενορίας Μπανάτου ΑΛΗΘΩΣ συνεχίζει τις μορφωτικές συνάξεις του, για ένατο έτος, κατά το αρχόμενο ακαδημαϊκό έτος 2019-2020.

Μια από τις πρώτες δράσεις της χρονιάς είναι συνήθως οικολογικού ενδιαφέροντος και η συγκεκριμένη θα πραγματοποιηθεί την Παρασκευή, 30 Αυγούστου 2019, ώρα 7.45 μ.μ., στο πλάτωμα μπροστά στο ενοριακό μικρό Παρεκκλήσιο της Παλαιάς Βλαχέραινας Μπανάτου, ως εξής:

α) Αγιασμός με το Χέρι του Αγίου Διονυσίου, Προστάτη των απανταχού Ζακυνθίων, για την έναρξη των συνάξεων του 9ου κύκλου δράσεων του Κέντρου. Το σεπτό Χέρι του Αγίου της Συγγνώμης θα φέρει στο «Αληθώς» ο Καθηγούμενος της Μονής Στροφάδων.

β) Ειδική Δέηση υπέρ του Φυσικού Περιβάλλοντος, η οποία έχει ποιηθεί με την ευκαιρία μάλιστα της Εκκλησιαστικής Ημέρας Περιβάλλοντος κάθε 1η Σεπτεμβρίου, που έχει καθιερώσει το Οικουμενικό Πατριαρχείο από του έτους 1989.

γ) Ομιλία του Σεβ. Μητροπολίτου κ. Διονυσίου Δ΄, με θέμα: «Οι νέοι Όσιοι Ιάκωβος ο εν Ευβοία και Αμφιλόχιος ο εν Πάτμω σεβόμενοι το φυσικό περιβάλλον ως ποίημα του Δημιουργού Θεού».

Η παρουσία των φίλων του «Αληθώς» θα αποτελέσει εξαιρετική τιμή για το Κέντρο Λόγου!

27.8.19

Eco-μήνυμα Οικουμενικού Πατριάρχου για την Εκκλησιαστική Ημέρα Περιβάλλοντος, 1.9.2019 [ελληνικά]

† Β Α Ρ Θ Ο Λ Ο Μ Α Ι Ο Σ 
ΕΛΕΩι ΘΕΟΥ ΑΡΧΙΕΠΙΣΚΟΠΟΣ ΚΩΝΣΤΑΝΤΙΝΟΥΠΟΛΕΩΣ 
ΝΕΑΣ ΡΩΜΗΣ ΚΑΙ ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟΣ ΠΑΤΡΙΑΡΧΗΣ 
ΠΑΝΤΙ Τῼ ΠΛΗΡΩΜΑΤΙ ΤΗΣ ΕΚΚΛΗΣΙΑΣ ΧΑΡΙΝ, ΕΙΡΗΝΗΝ ΚΑΙ ΕΛΕΟΣ 
ΠΑΡΑ ΤΟΥ ΔΗΜΙΟΥΡΓΟΥ ΠΑΣΗΣ ΤΗΣ ΚΤΙΣΕΩΣ 
ΚΥΡΙΟΥ ΚΑΙ ΘΕΟΥ ΚΑΙ ΣΩΤΗΡΟΣ ΗΜΩΝ ΙΗΣΟΥ ΧΡΙΣΤΟΥ


Προσφιλεῖς ἀδελφοί Ἱεράρχαι καί τέκνα ἐν Κυρίῳ ἀγαπητά, 
     Εὐδοκίᾳ καί χάριτι τοῦ πανδώρου Θεοῦ συμπληροῦνται σήμερον 30 ἔτη ἀπό τῆς καθιερώσεως ὑπό τῆς Ἁγίας τοῦ Χριστοῦ Μεγάλης Ἐκκλησίας τῆς ἑορτῆς τῆς Ἰνδίκτου καί πρώτης ἡμέρας τοῦ ἐκκλησιαστικοῦ ἔτους ὡς «Ἡμέρας προστασίας τοῦ περιβάλλοντος». Ἡ εὐλογημένη αὕτη πρωτοβουλία ἔσχε δαψιλῆ καρποφορίαν. Δέν ἀπηυθύνθημεν μόνον πρός τούς ὀρθοδόξους πιστούς, οὔτε μόνον πρός τούς χριστιανούς ἤ τούς ἐκπροσώπους ἄλλων θρησκειῶν, ἀλλά καί πρός πολιτικάς προσωπικότητας, πρός περιβαλλοντολόγους καί ἄλλους ἐπιστήμονας, πρός τούς διανοουμένους καί κάθε ἄνθρωπον καλῆς θελήσεως, ἐπιζητοῦντες τήν συμβολήν των. 

Αἱ περιβαλλοντικαί δράσεις τοῦ Οἰκουμενικοῦ Πατριαρχείου ἐλειτούργησαν ὡς ἔναυσμα διά τήν θεολογίαν, νά προβάλῃ μέ ἔμφασιν τήν ἀλήθειαν τῆς χριστιανικῆς ἀνθρωπολογίας καί κοσμολογίας, τήν εὐχαριστιακήν θεώρησιν καί χρῆσιν τῆς δημιουργίας καί τό πνεῦμα τοῦ ὀρθοδόξου ἀσκητισμοῦ ὡς βάσιν διά τήν κατανόησιν τῶν αἰτίων καί ἀντιμετώπισιν τοῦ οἰκολογικοῦ προβλήματος. Ἡ σχετική μέ τήν θεολογικήν οἰκολογίαν ἤ οἰκολογικήν θεολογίαν βιβλιογραφία εἶναι ἐκτενεστάτη καί συγκροτεῖ ἐν τῷ συνόλῳ της ἀξιόλογον ὀρθόδοξον μαρτυρίαν ἔναντι μιᾶς ἐκ τῶν μεγαλυτέρων προκλήσεων διά τήν σύγχρονον ἀνθρωπότητα καί τήν ζωήν ἐπί τῆς γῆς. Ἡ ἐνασχόλησις μέ τό οἰκολογικόν πρόβλημα καί τάς κοσμολογικάς διαστάσεις καί ἐπιπτώσεις τῆς ἁμαρτίας, αὐτῆς τῆς ἀλλοτριωτικῆς ἐσωτερικῆς «ἀνατροπῆς ἀξιῶν» εἰς τόν ἄνθρωπον, ἔφερεν εἰς τό προσκήνιον τήν συνάφειαν περιβαλλοντικῶν καί κοινωνικῶν προβλημάτων καί τήν ἀνάγκην κοινῆς προσεγγίσεώς των. Στράτευσις διά τήν προστασίαν τῆς ἀκεραιότητος τῆς δημιουργίας καί διά τήν κοινωνικήν δικαιοσύνην εἶναι δράσεις ἀλληλένδετοι καί ἀδιαίρετοι. 

Τό ἐνδιαφέρον τοῦ Οἰκουμενικοῦ Πατριαρχείου διά τήν προστασίαν τῆς κτίσεως δέν ἐγεννήθη ὡς ἀντίδρασις εἰς τήν σύγχρονον οἰκολογικήν κρίσιν, δέν εἶναι δημιούργημά της. Αὐτή ἦτο ἁπλῶς ἡ ἀφορμή καί ἡ εὐκαιρία διά νά ἐκφράσῃ, νά ἀναπτύξῃ, νά διακηρύξῃ καί νά προβάλῃ ἡ Ἐκκλησία τάς οἰκοφιλικάς ἀρχάς της. Θεμέλιον τῆς ἀδιαπτώτου μερίμνης τῆς Ἐκκλησίας διά τό φυσικόν περιβάλλον εἶναι αὐτή αὕτη ἡ ἐκκλησιολογική ταυτότης καί ἡ θεολογία της. Ὁ σεβασμός καί ἡ προστασία τῆς κτίσεως εἶναι διάστασις τῆς πίστεώς μας, περιεχόμενον τῆς ζωῆς μας ἐν Ἐκκλησίᾳ καί ὡς Ἐκκλησίας. Ἡ ἰδία ἡ ζωή τῆς Ἐκκλησίας εἶναι «βιωμένη οἰκολογία», ἔμπρακτος σεβασμός καί μέριμνα διά τήν δημιουργίαν καί πηγή τῶν οἰκολογικῶν δραστηριοτήτων της. Κατ᾿ οὐσίαν, τό ἐνδιαφέρον τῆς Ἐκκλησίας διά τήν προστασίαν τῆς κτίσεως εἶναι προέκτασις τῆς Θείας Εὐχαριστίας εἰς ὅλας τάς διαστάσεις τῆς σχέσεώς της μέ τόν κόσμον. Ἡ λειτουργική ζωή τῆς Ἐκκλησίας, τό ἀσκητικόν ἦθος, ἡ ποιμαντική διακονία, ἡ σταυροαναστάσιμος βιοτή τῶν πιστῶν, ὁ ἄσβεστος πόθος τῆς αἰωνιότητος, συγκροτοῦν μίαν κοινωνίαν προσώπων διά τήν ὁποίαν ἡ φυσική πραγματικότης δέν εἶναι ἀντικείμενον, χρηστικόν ὑλικόν διά τήν κάλυψιν τῶν ἀναγκῶν τοῦ ἀτόμου καί τῆς ἀνθρωπότητος, ἀλλά ἐνέργημα, πεπραγμένον, δημιούργημα τοῦ προσωπικοῦ Θεοῦ, ὁ ὁποῖος μᾶς καλεῖ νά τό σεβασθῶμεν καί νά τό προστατεύσωμεν, καθιστάμενοι «συνεργοί» αὐτοῦ, «οἰκονόμοι», «φύλακες», καί «ἱερεῖς» τῆς δημιουργίας, νά καλλιεργήσωμεν εὐχαριστιακήν σχέσιν μέ τήν κτίσιν. 

Ἡ μέριμνα διά τό φυσικόν περιβάλλον δέν εἶναι μία πρόσθετος δραστηριότης εἰς τήν ἐκκλησιαστικήν ζωήν, ἀλλά οὐσιαστική ἔκφρασις αὐτῆς. Δέν ἔχει κοσμικόν, ἀλλά ἀμιγῆ ἐκκλησιαστικόν χαρακτῆρα, εἶναι «λειτουργική διακονία». Ὅλαι αἱ πρωτοβουλίαι καί αἱ δράσεις τῆς Ἐκκλησίας εἶναι «ἐφηρμοσμένη ἐκκλησιολογία». Ἐν τῷ πνεύματι τούτῳ, ἡ θεολογική οἰκολογία δέν ἀναφέρεται μόνον εἰς τήν ἀνάπτυξιν οἰκολογικῆς εὐαισθησίας καί εἰς τήν ἀντιμετώπισιν τῶν περιβαλλοντικῶν προβλημάτων ἐπί τῇ βάσει τῶν ἀρχῶν τῆς χριστιανικῆς ἀνθρωπολογίας καί κοσμολογίας, ἀλλά ἐπεκτείνεται εἰς τήν ἐν Χριστῷ ἀνακαίνισιν συμπάσης τῆς κτίσεως, ὅπως αὐτή πραγματώνεται καί βιοῦται ἐν τῇ Θείᾳ Εὐχαριστίᾳ, ὡς εἰκόνι καί προγεύσει τῆς ἐσχατολογικῆς πληρώσεως τῆς Θείας Οἰκονομίας ἐν τῇ δοξολογικῇ πληρότητι καί φωτοχυσίᾳ τῆς Βασιλείας τοῦ Θεοῦ. 

Τιμιώτατοι ἀδελφοί καί προσφιλέστατα τέκνα ἐν Κυρίῳ, 
     Τό οἰκολογικόν πρόβλημα ἀποκαλύπτει ὅτι ὁ κόσμος μας ἀποτελεῖ ἑνότητα, ὅτι τά προβλήματά μας εἶναι παγκόσμια καί κοινά. Διά τήν ἀντιμετώπισιν τῶν κινδύνων ἀπαιτεῖται πολύπλευρος κινητοποίησις, σύγκλισις, συμπόρευσις, σύμπραξις. Εἶναι ἀδιανόητον, ἡ ἀνθρωπότης νά γνωρίζῃ τήν σοβαρότητα τοῦ προβλήματος καί νά συνεχίζῃ νά συμπεριφέρεται ὡς νά μή ἐγνώριζεν. Ἐνῷ κατά τάς τελευταίας δεκαετίας, τό κυρίαρχον πρότυπον οἰκονομικῆς ἀναπτύξεως ἐν τῷ πλαισίῳ τῆς παγκοσμιοποιήσεως, μέ πρόσημον τόν φετιχισμόν τῶν οἰκονομικῶν δεικτῶν καί τήν μεγιστοποίησιν τοῦ κέρδους, ὤξυνε τά οἰκολογικά καί κοινωνικά προβλήματα, ἐξακολουθεῖ νά κυριαρχῇ εὐρέως ἡ ἄποψις ὅτι «δέν ὑπάρχει ἄλλη ἐναλλακτική ἐπιλογή» καί ὅτι ἡ μή συμμόρφωσις πρός τήν ἄτεγκτον νομοτέλειαν τῆς οἰκονομίας θά ὁδηγήσῃ εἰς ἀνεξελέγκτους κοινωνικάς καί οἰκονομικάς καταστάσεις. Τοιουτοτρόπως, ἀγνοοῦνται καί δυσφημίζονται αἱ ἐναλλακτικαί μορφαί ἀναπτύξεως καί ἡ ἰσχύς τῆς κοινωνικῆς ἀλληλεγγύης καί τῆς δικαιοσύνης. 

Ἡμεῖς ὀφείλομεν νά δραστηριοποιηθῶμεν ἔτι περαιτέρω διά τήν ἐφαρμογήν ἐν τῇ πράξει τῶν οἰκολογικῶν καί κοινωνικῶν συνεπειῶν τῆς πίστεώς μας. Εἶναι ἐξόχως σημαντικόν ὅτι αἱ καθ᾿ ἡμᾶς ἀρχιεπισκοπαί καί μητροπόλεις, πολλαί ἐνορίαι καί ἱεραί Μοναί, ἔχουν ἀναπτύξει οἰκολογικάς πρωτοβουλίας καί πρακτικάς διά τήν προστασίαν τοῦ περιβάλλοντος, καί ποικίλα προγράμματα περιβαλλοντικῆς ἀγωγῆς. Πρέπει νά δοθῇ ἰδιαιτέρα ἔμφασις εἰς τήν ἐν Χριστῷ διαπαιδαγώγησιν τῶν νέων, ὥστε αὕτη νά λειτουργῇ ὡς χῶρος καλλιεργείας καί ἀναπτύξεως οἰκολογικοῦ ἤθους καί ἀλληλεγγύης. Ἡ παιδική καί ἡ ἐφηβική ἡλικία ἀποτελοῦν ἰδιαιτέρως εὐνοϊκάς περιόδους τῆς ζωῆς τοῦ ἀνθρώπου δι᾿ οἰκολογικήν καί κοινωνικήν εὐαισθητοποίησιν. Τό Οἰκουμενικόν Πατριαρχεῖον, ἐν ἐπιγνώσει τῆς σπουδαιότητος τῆς περιβαλλοντικῆς ἐκπαιδεύσεως, συνεχίζον τήν σειράν τῶν σχετικῶν σεμιναρίων, ἀφιέρωσε τήν ἐν τῇ Ἕδρᾳ αὐτοῦ ὀργανωθεῖσαν Γ’ διεθνῆ «Διάσκεψιν τῆς Χάλκης διά τήν Θεολογίαν καί τήν Οἰκολογίαν» (31 Μαΐου – 4 Ἰουνίου 2019), εἰς τό θέμα τῆς ἐντάξεως εἰς τά προγράμματα τῶν Θεολογικῶν Σχολῶν μαθημάτων καί προγραμμάτων σχετικῶν μέ τήν οἰκολογίαν καί τήν οἰκολογικήν παιδείαν. Ἡ λύσις τῶν μεγάλων προβλημάτων τῆς ἀνθρωπότητος εἶναι ἀνέφικτος χωρίς πνευματικόν προσανατολισμόν. 

Περαίνοντες τόν λόγον, εὐχόμεθα πᾶσιν ὑμῖν αἴσιον καί εὐλογημένον ἐκκλησιαστικόν ἔτος, πλούσιον ἐν ἔργοις θεαρέστοις, καλοῦντες δέ τά ἀνά τήν οἰκουμένην φωτόμορφα τέκνα τῆς Μητρός Ἐκκλησίας νά προσεύχωνται διά τήν ἀκεραιότητα τῆς δημιουργίας, νά ζοῦν οἰκοφιλικῶς καί φιλαδέλφως εἰς ὅλας τάς διαστάσεις τῆς ζωῆς των, νά ἀγωνίζωνται διά τήν προστασίαν τοῦ φυσικοῦ περιβάλλοντος καί διά τήν προαγωγήν τῆς εἰρήνης καί τῆς δικαιοσύνης, καί διατρανοῦντες ἅπαξ ἔτι τήν ἀλήθειαν ὅτι δέν ὑπάρχει ἀληθής πρόοδος, ὅταν θίγεται ἡ «καλή λίαν» δημιουργία καί ὁ κατ᾿ εἰκόνα καί καθ᾿ ὁμοίωσιν Θεοῦ πλασθείς ἄνθρωπος, ἐπικαλούμεθα ἐφ᾿ ὑμᾶς, μεσιτείᾳ τῆς Ἁγιοπρώτου Παναγίας τῆς Παμμακαρίστου, τήν ζωοπάροχον χάριν καί τό ἄπειρον ἔλεος τοῦ Δημιουργοῦ καί Προνοητοῦ πάσης τῆς κτίσεως.

,βιθ’ Σεπτεμβρίου α΄
Ὁ Κωνσταντινουπόλεως 
διάπυρος πρός Θεόν εὐχέτης πάντων ὑμῶν

Οι συνεπέστεροι Αναγνώστες μας

Related Posts with Thumbnails